Сибірка – це є висококонтагіозне захворювання тварин, яке передається людині при контакті з тваринами, або їх продуктами. Спори такого будника є надзвичайно стійкими до зовнішньої дії і зберігають життєздатність у грунті і тваринних продуктах протягом 10 років. Вдихання таких спор за несприятливих умов (наприклад, на фоні гострої распіраторної інфекції) призводить до легеневої  форми сибірки. Інкубаційний період може продовжуватися від 12 годин до 5 діб. Розрізняють: шкірну, легеневу і шлунково-кишкову форми сибірки.

Шкірна форма – починається з розвитку червоно-коричневих папул, які збільшуються і оточені вираженою еритемою, потім виникає центральне виразкування з виділенням серозно-кров’янистого ескудату і утворенням чорного струпа. Може виникати лімфоаденопатія, гарячка, нудота і блювання.

Легенева форма - виникає внаслідок швидкого утворенням спор у лімфатичних вузлах середостіння. Розвивається тяжкий лімодентіт, який розповсюджується на оточуючі тканини середостіння. Спостерігається набряк легень, плевральний випіт, клінічна картина спочатку нагадує грип, гарячка наростає, протягом кількох діб виникають тяжкі порушення дихання, ціаноз, шок, кома.

Шлунково-кишкова форма – виникає при вживанні зараженого м’яса, якщо є порушення цілісності слизової оболонки глотки, шлунка або кишечника, що сприяє проникнення збудника в стінку. Токсин, що виділяється, викликає геморагічний некроз, який розповсюджується на відповідні лімфатичні вузли, брижі, розвивається септицемія з летальним результатом.