| Функціональна діагностика (ЕКГ, допплерографія) |
|
Функціональна діагностика - це одна з найбільш активно розвиваючих областей в сучасній медицині. Причиною тому служить бурхливий процес впровадження новітніх розробок і комп'ютерних технологій. Це веде до створення більш якісної апаратури, а відповідно - до вдосконалення методик дослідження організму людини.
Серед методів функціональної діагностики серцево-судинної системи широке поширення отримала електрокардіографія (ЕКГ). За допомогою ЕКГ можна отримати відомості про порушення таких функцій серця, як збудливість і провідність імпульсу по нервово-м'язовому волокну, можна судити про наявність змін у міокарді, про гіпертрофії відділів серця, а також оцінити ритм роботи серця. Методи функціональної діагностики системи дихання мають велике значення в комплексному обстеженні хворих, що страждають на захворювання легень і бронхів. Вони дають можливість виявити наявність дихальної недостатності, встановити її тип, характер і ступінь вираженості, прослідкувати динаміку зміни стану бронхо-легеневого дерева в процесі розвитку хвороби і оцінити результат лікування. Сучасна комп'ютерна апаратура дозволяє виконати дослідження на найвищому діагностичному рівні: провести автоматичну обробку інформації, визначити широкий ряд показників і сформувати графічне зображення одержуваних параметрів. Методи функціональної діагностики не мають протипоказань до призначення, порівняно прості у виконанні, а головне володіють достатньою точністю і об'єктивністю результатів.
Основні види функціональної діагностики:
|
 |
 |
