health.unian.net |19.10.2012

Фор­му­ван­ня хреб­та відбувається в дитинстві і триває в підлітковому віці. За­зви­чай сколіоз з`являється у дітей та підлітків у періоди найбільш силь­но­го рос­ту, у міру яко­го мо­же збільшуватися і деформація хреб­та.

Се­ред п`ятирічних дітей сколіозом страждає при­близ­но 10 відсотків дітей. До закінчення шко­ли сколіоз виявляється май­же у по­ло­ви­ни підлітків. Дівчата частіше хлопчиків вхо­дять до гру­пи ри­зи­ку, так як ве­дуть менш рух­ли­вий спосіб жит­тя.

Найбільш не­без­печ­ним віком для роз­вит­ку сколіозу вважається період від 10 до 14 років, ко­ли ске­лет ще оста­точ­но не сфор­му­вав­ся, а дитині до­во­дить­ся частіше, ніж раніше, сидіти за сто­лом, го­ту­ю­чи уро­ки, або про­во­ди­ти час біля комп`юте­ра (зно­ву-та­ки си­дя­чи), му­зи­ку­ва­ти і т.п.

У ста­ран­них "домашніх" дітей, пе­ре­ван­та­же­них на­вчаль­ни­ми за­нят­тя­ми, час­то ви­ни­ка­ють хво­ро­би хреб­та. Роз­вит­ку сколіозу сприяє не­пра­виль­на по­за, яка ве­де до нерівномірного на­ван­та­жен­ня на хре­бет і м`язи. Надалі відбувається зміна у зв`яз­ках хреб­та, деформація са­мих хребців - в результаті утворюється стійке бічне вик­рив­лен­ня.

Ран­ня діагностика за­хво­рю­ван­ня - за­по­ру­ка успіху в лікуванні сколіозу, і то­му бать­ки повинні до­клас­ти мак­си­мум зу­силь до то­го, щоб не упус­ти­ти по­ча­ток хво­ро­би.

Ви­зна­чи­ти наявність сколіозу (не ступінь сколіозу, який по­ви­нен ви­зна­чи­ти тільки лікар!) ду­же лег­ко - до­статньо уваж­но огля­ну­ти спи­ну ди­ти­ни. Попросіть її вста­ти і зай­ня­ти зруч­ну для неї по­зу - ру­ки опущені, м`язи розслаблені, спи­ну спеціально не витягуємо.

Зверніть ува­гу, на яко­му рівні в ди­ти­ни плечі - яке пле­че ви­ще, яке ниж­че, на яко­му рівні вниз ло­пат­ки - ви­ще або ниж­че? Придивіться до боків: один бік мо­же бу­ти втяг­ну­тий більше, ніж інший, а як­що ди­ти­на пов­нень­ка, то на од­но­му боці мо­же бу­ти скла­доч­ка (а на іншому - ні), мож­ли­во, один з боків бу­де і опук­лим.

Наявність хо­ча б од­но­го з пе­ре­ра­хо­ва­них ви­ще ознак і у ди­ти­ни, і до­рос­ло­го - се­рй­оз­ний привід для занепокоєння і візиту до фахівця, який змо­же підтвердити або спрос­ту­ва­ти ваші підозри, а та­кож при­зна­чить додаткові об­сте­жен­ня.

Інструментальні ме­то­ди об­сте­жен­ня

Після огля­ду, як­що лікар підтвердить ваші підозри, швид­ше за все бу­де потрібно про­вес­ти ряд інструментальних досліджень. Перш за все рентгенографію - це один з найбільш ши­ро­ко ви­ко­рис­то­ву­ва­них методів діагностики вик­рив­лень хреб­та.

Рентгенологічне дослідження будь-яко­го відділу хреб­та но­сить на­зву "спондилографія". Ви­ко­ну­ють рентгенографію хреб­та в по­ло­жен­нях сто­я­чи і ле­жа­чи, а та­кож роб­лять профільний знімок - в положенні ле­жа­чи.

Тільки після ре­тель­но­го вив­чен­ня рент­ге­ног­рам хреб­та у стан­дарт­них проекціях для уточ­нен­ня отриманої інформації мо­же бу­ти при­зна­че­не до­дат­ко­ве дослідження в інших проекціях - при згинанні і розгинанні хреб­та і навіть при йо­го розтяганні, а та­кож в положенні си­дя­чи з на­хи­лом впра­во і вліво.

Рентгенологічно мож­на ви­зна­чи­ти будь-яке вик­рив­лен­ня хреб­та, що перевищує 10°. Од­нак, на рент­ге­ног­ра­мах не візуалізуються м`які тка­ни­ни (зв`яз­ки, м`язи, дис­ки та ін.). Для уточ­нен­ня діагнозу, ви­яв­лен­ня компресії нер­во­вих струк­тур за­сто­со­ву­ють­ся інші ме­то­ди діагностики. На­прик­лад, при наявності неврологічної симп­то­ма­ти­ки мо­же зна­до­би­ти­ся про­ве­ден­ня магнітно-резонансної томографії (МРТ).

Магнітно-ре­зо­нанс­на томографія (МРТ) - це ме­тод, за­сно­ва­ний на отриманні зоб­ра­жен­ня тка­нин і органів за до­по­мо­гою електромагнітних хвиль. Цей ме­тод діагностики без­печ­ний і мо­же в разі необхідності бу­ти ви­ко­рис­та­ний ба­га­то­ра­зо­во в од­но­го пацієнта.